У буття кожного народу вкарбовуються трагедії, які навіки залишаються в його історії, його національній пам’яті і навіть у його ментальності. Саме такою трагедією й став для українського народу штучний голодомор, викликаний в Україні класово— та національноненависницькою політикою комуністичного режиму. Причому на скорботній ниві Голодомору комуністична влада скоїла злочин двічі: вперше — коли організовувала винищення голодом населення України; вдруге — коли впродовж десятиліть усіляко приховувала та знищувала документальні свідчення свого злочину, репресивно перешкоджаючи (через цензурні заборони та політичні переслідування з боку партійних органів та репресивних органів Комітету держбезпеки (КДБ), який офіційно іменувався «передовим загоном Компартії») дослідженню та правдивому висвітленню цієї трагедії.
Всенародне вшанування жертв Голодомору з нагоди 75-річчя цієї трагедії покликало до життя появу цілої низки дослідницьких праць науковців, зібрань документів, які вціліли, по обласних та районних компартійних та державних архівах, публіцистичних есе та книжок спогадів постраждалих від голодоморного етновинищення. Серед цих публікацій не може не привернути увагу і пошуково-дослідницька робота дев’ятикласника Одеської загальноосвітньої школи № 81 Анатолія ЯРОВЕНКА «Голодомор в Україні. 1932-1933 роки», виконана під керівництвом вчительки історії Тетяни ОСТРОВСЬКОЇ та за сприяння у виданні Крайового військового отамана Чорноморського козацького з’єднання генерал-осавула Українського козацтва Володимира ПУКЛІЧА.
Читать далее...